Перший замок у Вишнівці був збудований у 1395 на правому березі р. Горинь.

У 1494 князь Вишневецький Михайло з нагальної потреби зміцнити фортецю, яку часто нищили і руйнували татари, зводить новий замок на лівому березі річки Горинь, вибравши місце на стрімкій горі, де з півдня та із заходу він був неприступний.

З того часу і на декілька віків Вишнівець стає родовим гніздом могутнього роду князів Вишневецьких. Тут народився Дмитро-Байда Вишневецький, легендарний засновник козацької дружини на Малій Хортиці (1550), що стала прототипом Запорізької Січі на Дніпровських порогах.

У 1640 князь Вишневецький Ярема модернізував замок, використавши нову бастіонну систему оборони. На схід від замку було збудовано підзамче з монастирем Кармелітів і костелом, що входили в єдину оборонну систему Вишневецького замку.

У 1672 під час польсько-турецької війни стотисячна армія Паші Ібрагіма руйнує замок.

У 1705 останній з князів Вишневецьких Михайло Сервацій відновлює фортифікаційну систему замку й у 1720 перебудовує розорений родовий замок у пишний палац по типу французьких позаміських резиденцій. У створенні ансамблю брали участь французькі архітектори, українські та польські майстри.

У цей період біля палацу закладено парк, який є пам'яткою ландшафтної архітектури XVIII ст. Парк мав площу 217 га. Складався з двох частин – італійського саду (автор Бургійон Ф.) та англійського парку (автор Міклер Д.). Алеї парку прикрашали альтанка, кам'яні лавки, декоративні вази та скульптури. На сьогодні збереглися липові насадження кінця XVIII ст. та каштанова алея п. XIX ст.

У 1744 після смерті Михайла Сервація маєток переходить до Мнішека Я. Чотири покоління Мнішеків прожили у Вишнівці й продовжували традицію Михайла Сервація: розбудовували палацовий комплекс і набагато збільшили його колекцію. Серед палацових колекцій найбільш значними були бібліотека, архів, галерея живопису, меблі, зброя та посуд. На базі колекцій Вишневецького замку створено перший громадський музей України — сьогодні Національний музей України.

У 1752 Мнішеки продають замок і виїжджають до Франції. Впродовж десятиліть тут відбуваються аукціони, на яких розпродують вишневецькі колекції. Замок перебував у власності принцеси Абамелек, де Броель-Платер В., Толя І.

 
Палац у Вишнівці на малюнку Н. Орди (2 п. ХІХ ст.).

На п. ХХ ст. власником замку став Демидов П. Проводиться реконструкція замку під керівництвом архіт. Городецького В.

   
Замок у смт Вишнівець. Фото п. ХХ ст.

У 1922 замок купив Крем'янецький сеймик.

Комплекс було сильно зруйновано у період ІІ світової війни. У 1944 зазнав нищівної пожежі.

Відбудова замку тривала протягом 1963-1970. Були зроблені нові перекриття й нове планування приміщень. Тут працюють бібліотеки, Будинок культури, місцеве ПТУ.

У 1999 створено Вишневецьке відділення державного історико-архітектурного заповідника у м. Збаражі (з 2005 – Національний заповідник „Замки Тернопілля”).

Архітектура

Складається з палацу, двох флігелів, воріт і парку. Палац побудований у стилі класицизму, складається з декількох об'ємів, з'єднаних при перебудові XVІІІ ст. у симетричну П-подібну композицію з осьовими й кутовими ризалітами. Утворює відкритий курдонер з партерним парком. Двоповерховий, у ризалітах - триповерховий. Фасади, що виходять у курдонер, виділені в композиції безфронтонними портиками тосканського ордеру, а центральна частина з парадним входом увінчана трикутним фронтоном з пишним ліпленням у тимпані. Стіни на першому ярусі оброблені рустом. На територію садиби веде брама, архітектура якої вирізняється поєднанням барочних і класицистичних рис.

             
Палац у смт Вишнівець. Фото 2003, 2005.

   
Ворота та огорожа палацу у смт Вишнівець. Фото 2005.

 
Пам'ятник Дмитру Вишневецькому-Байді на території комплексу. Фото 2005.

Версія для друку